HVG (щотижневик «Хеті Вілаггоздошаг»): Людство знаходиться на роздоріжжі, тільки ще не відомо, що перше десятиріччя 21-го сторіччя є останнім, зникаючим десятиріччям старого світу, або стане першою декадою зовсім нового світу – йдеться в його нещодавно опублікованій книзі. На думку його"колеги" Джеймса Ловелока – британського вченого, автора гіпотези Гая – світ вже перекинувся і невідворотно впаде. Наскільки серйозно нам сприймати ці теорії, в той час коли факти показали, що наприклад, побоювання у зв’язку з новим тисячоліттям не підтвердилися?
Л.Е.: Якщо Ловелок має рацію, тоді дійсно нічого не вдієш. Але зовсім не точно, що ми вже ввійшли до останньої стадії. Незалежно від цього багато дехто з учених та екстрасенсів гадають, що в 2012 році настануть великі зміни. Наприклад, на думку астрономів дуже високою буде сонячна активність. На кілька днів восени прийдеться навіть зупинити повітряне сполучення. Те, що я стверджую – це не більше і не менше аніж те, що в кождому суспільстві присутні такі швидкі зміни, коли в великій общині виникає якась критична нестабільність. Наприклад, хто передбачав на початку 1989 року, що трапиться за декілька місяців в Східній Європі? Сподіватися на те, що наступаючі глобальні переміни якимось чудом стануть на користь людству – величезна безвідповідальність. Нема ніякої гарантії того, що в випадку настання глобальних перемін, людство їх переживе.
HVG: У Вас не склалося враження, що в той час, коли в колі вчених стало майже модним говорити про зміну клімату, глобальну світову кризу, в людей починає виникати імунітет до цієї теми?
Л. E.: Ганді казав дуже дотепно, що коли хтось каже щось нове, то його спочатку не сприймають, потім критикують, а наприкінці сповіщають, що ми це здавна знаємо. Фазу критикування ми вже пройшли і я гадаю, сподіваюсь на те, що чутливість до теми невхильно росте . Людство, як сучасна культура вже на протязі 10 тисяч років поводиться як така, що здатна себе зберегти. Деякий час ми були в змозі виправляти свої помилки в нових технологіях, але дуже скоро ми дійдемо до межі , коли вже не буде на це можливості. Перед тим ми думали, що коли вилити бруд в річку, то він зникне, якщо спалити вугілля, то воно зникне, перетвориться на туман. Потім ми зрозуміли, що все взаємопов’язане і все, що на цій планеті трапляється впливає на нас. Наше покоління повинно відтворити самозбереження.
HVG: Ви можете припустити, що в напрямку самозбереження можуть настати радикальні зміни попросту з причини, що суспільство вбере в себе цю ідею, або для цього необхідна глобальна криза?
Л. E.: Боюсь від останнього і сподіваюсь в першому. Якщо ми дочекаємося кризи, то вже буде тяжче щось змінити, ніж це можна булу-б зробити тепер.
HVG: В своїх статтях, лекціях Ви часто відхиляєтесь від точної науковості, іншими словами – переміщаєте свої погляди до духовної площини. Чим Ви пояснюєте, що науковий світ сприймає всерйоз Вашу діяльність, навіть визнає її?
Л. E.: Я лише стверджую, що існують такі процеси в природі, які діють не по механізму випадкової логіки – навіть якшо це так виглядає. Між іншим я не професійний філософ. Я не переймаюся тим, що про мене думають – мене цікавить лише те, що я бачу правдивим, що я бачу дійсним. Себе я .визначаю як «гомо», яке бажає стати «сапіенс».
HVG: На основі Ваших теорій, вже ось-ось здається, що Ви створили нову релігію, яка частково базується на точних науках...
Л. E.: Я сам не є віруючим в традиційному розумінні, я не вірю в існування персонального надприродного бога, але разом з тим мою теорію тяжко відкинути тому, що вона основана на новітніх наукових відкриттях. Наприклад, в квантовій фізиці відкрили принцип невизначеності. Вияснилося, що дійсно є зв’язок між двома частками з різним квантовим станом, що знаходяться на відстані десятків тисяч кілометрів одна від одної. А в останні 10-15 років з’ясували, що подібні ефекти існують і в живому світі, а також і у всесвіті. В психології віддавна відоме явище, коли близнюки – навіть якщо знаходяться на значній відстані одне від одного – відчувають що трапляється з братом. На мою думку всі люди на світі, хоча і не в такій мірі, але якимось чином пов’язані одне з одним. На такі речі вчені зазвичай відповідають, що це випадковість або нема доказів. Я кажу – необхідно знайти докази. На мою думку, людей пов’язує інформаційне поле – щось подібне, наприклад, до гравітації або електромагнітного поля, які неможливо побачити неозброєним оком, а тільки відчуваємо їх вплив.
HVG: В сучасному західному суспільстві багато людей не вірить в надприродні явища, але все-таки думають, що добра річ робити добро навіть для тих, кого не знаємо. Чому Ви відчуваєте своїм завданням якесь поєднання спірітуалізму та екології?
Л. E.: Світ можна сприймати чисто раціонально, але можна його сприйняти також і сильно інтуїтивно. Цікаво, що вирушаючи в будь-якому напрямку, ми проходимо до того-ж висновку. На мою думку нема принципового протиріччя між двома світоглядами : релігії виникли якраз з якихось спірітуальних причин і одночасно певного наукового дізнання, що тільки в наш час ми дійсно бачимо. До тих пір, поки людина діятиме по принципах дарвінізму та Адама Сміса, згідно яких, якщо накопичувати для себе, то це буде автоматично добрим і для інших – великих перемін досягти неможливо. Все більше людей починає розуміти, що рівновага нашого світу дуже тендітна, легко може порушитися, в глобальній системі кожному відведена певна роль. Все більше людей робить максимум того, що від них залежить навіть не будучи впевненим, що їхні особисті дії матимуть ефект. Я вірю в те, що є добрим для біосфери – повинно бути добрим і для нас.
HVG: В той час як Ви письмово засуджуєте той вид націоналізму, який дбає в першу чергу про безпосередні інтереси своєї країни – свій глобальний центр, можливо підкреслюючи свою належність до Угорщини, Ви назвали Будапешт Клубом. Чи нема тут деякого протиріччя між теорією та практикою?
Л. E.: З самого почутку я був членом Римського Клубу, що досліджував шанси людства на виживання, і вніс пропозицію створити організаію, яка-б могла мобілізувати більше людей. Я мав намір залучити до спільного мислення письменників, артистів, духовенство. На мою пропозицію дуже позитивно відреагував уряд Йожефа Анталла і в результаті, в рамках Угорського Культурного Фонду, в 1993 році народилася наша організація. Перше засідання Римського Клубу будо в Римі – звідси й назва, а ми вперше зібралися в Будапешті і того обрали назву - Будапешт Клуб. Вибір назви я не пошкодував ще й з тої причини, що назва Будапешт ототожнюється в світі з креативністю.
HVG: Ви виступаєте засновником або меценатом багатьох організацій з популярним іменем. Якби Ви не були фахівцем з системних теорій, то і в цьому випадку могли б переглянути роботу й результати дюжини наукових організацій?
Л. E.: Нещодавно ми повинні були доручити одній німецькій організації координувати діяльність своїх робочих груп. Ми вважаємо важливим створювати багато різних організацій, які в змозі зв’язатися з різними людьми тому, що не можемо знати яка зних стане тим метеликом, який «помахом своїх крилець» започаткує торнадо . Будапешт Клуби існують мінімум в 15 країнах, ми в кожнному півріччі публікуємо звіт, але сподіваємося також і на співпрацю, що зараз формується.
HVG: Вам не спадало на думку, що Будапешт Клуб може бути звинувачений в політичній упередженності? Адже засновниками фонду, що його підтримує – наприклад, Іван Вітані, Петер Цвак, Елемер Ханкіш – на думку багатьох є представниками лівих лібералів.
Л. E.: Створення нашої організації – нині вже історія. Згадані особи є моїми особистими друзями і в той час було необхідним мати трьох засновників, а я і гадки не мав – та мене й не цікавило – які в них політичні переконання. Самий поділ на правих і лівих є, між іншим, однією з тих відживаючих теорій, на заміну яких ми бажаємо представити що-небуть нове.
Джерело: HVG.HU
